Археографічний аспект в епістолярній спадщині академіка Д.I.Яворницького

Питання – хто, де, коли розшукав ту чи iншу пам`ятку писемностi, а також – хто, де, з якою метою й за якими правилами опублiкував iсторичне джерело – є не менш важливи й цiкавими, нiж безпосереднє дослiдження самої джерельної публiкації. Вченi пiдкреслюють, що успiхи розвитку iсторичної науки завжди пов`язувалися з виданням iсторичних джерел, й що останнє зумовлюється об`єктивними обставинами розвитку iсторичної науки i працi самих iсторикiв [1].

Дослiдження iсторiографiчних аспектiв археографiї cприяє висвiтленню вже накопиченого попереднiми археографами у галузi виявлення, опрацювання i публiкацiї (теорiї й практики) рiзних видiв iсторичних джерел. Що до структури джерельної бази у дослiдженнi зазначеного питання заслуговує на увагу епiстолярна спадщина вчених-археографiв минулого. В даному повiдомленнi спробуємо висвiтлити питання архiної евристики i публiкацiї пам`яток писемностi, що здобули висвiтлення в епiстолярнiй спадщинi академiка Дмитра Iвановича Яворницького (1855-1940 рр.). З одного боку, звернення до цього епiстолярного комплексу сприятиме виявленню нової конкретної iнформацiї з iсторiї розвитку української археографiї кiнця ХIХ-початку ХХ ст., з iншого боку – визначенню ступені iнформацiйного потенцiалу саме цього архiвного комплексу й саме цього (епiстолярного) виду пам`яток писемностi як джерела у дослiдженнi зазначеного питання. Таким чином, у дослiдницьку орбиту залучаються iсторiографiчнi та джерелознавчi аспекти археографiї.

Безкоштовно завантажити реферат