Стародавній лікар Гіппократ (460-377 рр. До н.е.) вважав, оптимальне співвідношення чотирьох “соків тіла” (крові, лімфи, жовчі та “чорної жовчі”) визначає здоров’я людини, тоді як порушення їх пропорційного розподілу стає причиною різних захворювань.

Виходячи з учення про ці “соку тіла” Клавдій Гален (129-201 рр. н.е.) розробив першу класифікацію, темпераментів, яку виклав у трактаті “De temperamentis” (від лат. temperamentum – узгодженість, устрій).

Чотири первинні рідини Гален сприймав відповідно до загальної космологічної теорії, за якою вогонь, землі, повітря і вода є спільною основою всіх речей.

Семінар відбувається у рамках психологічної педради колективу невеликої школи або серед класних керівників та адміністрації великої школи, коли участь бере значно більша кількість учителів.

Мета: ознайомлення вчителів з формами та методами інтерактивної взаємодії, сприяння мотивації вчителя до самовдосконалення у різноманітних сферах життя, ознайомлення та практика застосування прийому «Я — висловлювання» у спілкуванні, створення позитивного психологічного клімату в педагогічному колективі шляхом актуалізації установки вчителя на цінність самореалізації у своїй професії.

Навчання є системою дидактичних впливів, яка визначається змістом, методами, формами пред'явлення навчального матеріалу з метою його засвоєння. Навчанням згадається своєрідний еталон засвоєння, обов'язковий для всіх учнів.

У визначенні навчання є різні відмінності, що зумовлені різними теоретичними підходами до розуміння його суті. Так, Ю.І. Машбиць пише, що у вітчизняній та зарубіжній психології навчання визначають як передачу суспільно-виробленого досвіду підростаючому поколінню; як групову діяльність що включає викладання та учіння; як єдину діяльність по відтворенню культури; як управління засвоєнням знань. Автор приходить до висновку, що усі вказані визначення в принципі допустимі — вони розкривають певний аспект навчання. Виступає проти абсолютизації одного з них, вважає неправомірним поширення такого терміну, як «передача знань».

Запропонована Шульцем методика аутогенного тренування, на відміну від її численних модифікацій, вважається класичною. Вона складається з двох технік: АТ-1 та АТ-2.

Техніка АТ-1: Необхідно засвоїти шість вправ, на відпрацювання кожної відводиться 10—15 днів. Перед навчанням клієнтів ознайомлюють з методом. Під час бесіди наголошується, що повторювати подумки формули самонавіювання слід спокійно, без зайвої концентрації уваги та емоційного напруження. Фактично людина виробляє в себе усталену звичку реагування на ключове слово. Тому результатом засвоєння техніки є не вміння викликати у себе певні відчуття, а «вмикання» бажаних відчуттів за допомогою словесного ключа. Корисно від самого початку ознайомити людину з планом тренувань.

Чезаре Ломброзо народився в Італії у місті Верона 6 листопада 1835 р. У молодості Чезаре брав участь у русі за об'єднання країни, за що його переслідували і згодом було ув'язнено.

Він навчався в Турині, Відні й Парижі, а також закінчив університет Павії. Під час навчання він зацікавився психіатрією і з 1855 р. став публікувати статті з цієї тематики, і зокрема з кретинізму. 1862 р. Ломброзо було призначено професором психіатрії Павійського університету, а згодом—директором Клініки душевних захворювань у Пезаро. До цього часу він уже був досить популярним у науково-медичних колах.

Закінчивши Базельську гімназію, він у 1895 р. вступає до університету. Юнг бачив себе в майбутньому лікарем, прагнучи серйозно займатися хірургією. Але через якийсь час він змінив своє рішення. Коли Юнг практикував у клініці й готувався до державного іспиту, до його рук випадково потрапив підручник з психіатрії, з якого він дізнався, що психіатрія — «наука про особистість». Він одразу вирішив серйозно зайнятися цією наукою.

1900 р. Карл Юнг працює як асистент у клініці Бургхельцлі. За роки роботи в цій клініці Юнг багато досяг, зокрема покращив стан багатьох хворих. Він поставив собі за мету змінити структуру психіатрії, оскільки до нього психіатри ігнорували психологію душевнохворих. А з 1905 р. він читає курс психіатрії в Цюріху й у цей час обіймає посаду головного лікаря в університетській клініці. У цьому ж році він засновує лабораторію експериментальної психопатології при психіатричній лікарні, де разом зі своїми студентами вивчає психічні реакції.

Відійшовши від ортодоксального психоаналітичного вчення, Альфред Адлер спробував побудувати таку психологію, яка б не роз'ятрювала психічне еклектичною сумішшю біологічного та соціального. Адлер заявив: "Не слід забувати найважливішого факт)', що ні спадковість, ні середовище не є визначальними факторами. Вони можуть бути тільки рамками або впливами, на які індивід повинен відповідати згідно з особливостями своєї творчої сили".

Пошуки суб'єктивних шляхів, що приводять до внутрішньої єдності людського індивіда, виразились у формулюванні і розвиткові Адлером так званої індивідуальної психології. Вона мала підкреслити, зрештою, творчу активність індивіда і вивести психоаналіз із лабет фаталістичної передвизначеності людської поведінки біологічним та соціальним факторами.

Професійні психологи України починають усвідомлювати внесок української психології в наукове розуміння сутності, розвитку й функціонування особистості. Цьому сприяє і та увага, яку привертає особистість у світовій науці, зокрема, філософії, педагогіці, психології, економіці тощо, а також визнання виняткової ролі особистості у поліпшенні соціального, економічного, політичного життя передових країн світу, добробуту їхніх громадян.

Після отримання Україною незалежності у психологічному товаристві постало питання про справжнє значення того, що зроблено саме українськими психологами на терені колишньої Російської імперії та Радянського Союзу. І слід одразу зауважити, що виділити суто національні українські наробки зі, скажімо, російсько-українського, а вслід за ним — і німецько-українського, американо-українського тощо контексту важко, поза-як психологія, як і інші гуманітарні та природничі науки, розвивалась і розвивається в єдиному багатонаціональному просторі світової науки. Про це свідчать незаперечні історичні факти.

Стадії розвитку психіки, пов'язані з рівнем розвитку нервової системи організмів. Кожен наступний щабель еволюції — це і складніша порівняно з попереднім організація нервової системи, зростання значення мінливих компонентів поведінки, і повніше психічне відображення середовища

Адекватність відображення залежить насамперед від еволюції будови органів чуттів і нервової системи. Так, чим тонше реагує рецептор на визначеного роду подразники, тим більш адекватною буде реакція.

Розвиток рецепторів поєднується з розвитком певного типу нервової системи. Рівень розвитку органів чуттів і нервової системи незмінно визначає рівень і форми психічного відображення.

Елементарна сенсорна психіка — чутливість організму до окремих біологічно нейтральних подразників середовища її основу становить діяльність, яка поєднує ці подразники з біологічно значущими властивостями предметів довкілля.

Гуманістична психологія виникла як реакція на природничо-наукову психологію та психоаналіз. Вона не заперечує фактів, доведених цими напрямками, однак вважає незадовільним втілених у них образ людини.Вільгельм Дільтай у своїй критиці природничо-наукової психології дав поштовх до розвитку нової спихологічної течії в західній Європі, яку позначали по-різному: гуманітарною, феноменологічною та екзистенційною

В першій половині XX століття у США домінував природничо-науковий підхід у психології та психіатрії, і лише частково — психоаналітичний. Розвиток політичних подій в Європі, що довів до Другої світової війни, не сприяв взаєморозумінню між науковцями по різні боки Атлантичного океану. І хоча деякі американські психологи, як ось Ґордон Оллпорт (1897 — 1967), мали певну інформацію про вищевказані напрями європейської психології, в основному американська гуманістична психологія зародилась на власному ґрунті.